Методичні рекомендації щодо проведення занять з лікувальної фізкультури для дітей з вадами психофізичного розвитку
Історичні відомості, щодо відношення всебічного розвитку людини та людей з вадами психофізичного розвитку.
3 найдавніших часів ідея всебічного розвитку людини привертала особливу увагу передових людей, державних діячів, философів, лікарів, педагогів. І завжди в вихованні всебічно розвиненої особистості значне місце відводилось фізичному ви- хованню, корекції вад психофизичного розвитку.
Відомі давньогрецькі і давньоримські философи і лікарі в своїх роботах відмічали, що фізичну культуру необхідно використовувати для закріплення здоров'я і виховання підростаючого покоління. Вони вважали фізичні вправи не тільки засобом тілесного розвитку людини, але й обов'язковою умовою розумової і моральної досконалості. Так, Сократ захоплювався юнаками, що займалися в палестрах і гімназіях, вважав, що міцне здоров'я і тілесні сили допомагають моральному життю.
Платон називав «кульгавими» тих, хто не навчився читати і писати, бігати і плавати. В основі запропонованого Платоном навчання і виховання було гімнастичне і музичне мистецтво: музика - для духовної досконалості, атлетика - для тіла.
Гіпократ обгрунтував принципи лікування хворих засобами фізичної культури і вперше розробив режим дня і вимоги для тих, хто займається гімнастикою.
На залежність розуму від стану розвитку тіла вказували у своїх роботах Арістотель, Демокріт, інші давньогрецькі, філософи.
Таким чином, звертаючись до робіт давніх філософїв - лікарів, як до представників найбільш передової частини людей того часу, ми знаходимо цілий ряд положень, що свідчать про те, яке велике значення надавалось фізичному вихованню у всебічному розвитку людини .
Багато зарубіжних дефектологів першої половини ХІХ ст., такі, як В. Гаюі, Л. Брайль, І. Клейн, М. Поблазький, А. Цейм, І. Киі, К. Грегорі, С. Гоу виражали ряд цікавих ідей та поклали початок вивчення особливостей організації виховної роботи з дітьми, які мають вади. Так Валентин Гаюі розробив систему методів навчання. Иоган Клейн особливе значення придавав урокам праці і фізичним вправам, які розглядав, як засіб формування у дітей з вадами таких важливих якостей, як воля, рішучість, вміння подолати труднощі тощо.
Однак, він був противником використання в виховній роботі принципів колективізму, виступаючи за індивідуалізацію життя дитини з вадами. Дікгоф, посилаючись на роботи багатьох авторів, вказував, що всі діти з вадами мають недостатній фізичний розвиток та потребують щоденних занять фізичними вправами.
Говорячи про фізичне виховання сліпих, французький вчений Е. Жаваль писав: «Сліпі, ще більше, ніж зрячі, мають потребу в фізичному розвитку тому, що найпосидючиша людина, сама того не усвідомлюючи, робить протягом дня невеликі рухи. Тоді як,сліпий, навіть тоді, коли він вміє зайняти себе, залишається в відносній нерухомості» .
В др. пол. ХІХ-поч. ХХ ст. французький тифлопедагот Моріс де-Сізеран вказував, що сліпота справляє найбільш сильний негативний вплив на фізичний розвиток людини, залишає його нерухомим, що обмежує духовну і трудову діяльність, Важливим засобом розвитку особистості сліпого він вважав корекцію рухових функцій, організацію системи фізичного виховання.
Найважливішими шляхами розвитку особистості дітей з вадами поряд з навчанням, трудовою підготовкою П”єр Віллей вважав фізичні вправи, рухові ігри, вміння вільно орієнтуватись у просторі.
Обмеження рухливості веде до різних відхилень в фізичному розвитку.
Найбільший прогрес в розвитку теорії виховання і практики виховної роботи з дітьми, які мають вади, був досягнутий завдяки науково-педагогічній діяльності Л. С. Виготського, А. А. Крогіуса, А. М. Щербини, В. І. Коваленко, М. І. 3емцової, А. І. Зотова, В. С. Cвердловa, Л. Б. Самбикіна, М. І. Шосва. Конкретна науково-дослідна робота з питань фізичної культури, лікувальної фізкультури була проведена Б. В. Сермеєвим, Л. Б. Самбікіним, Л. А. Семеновим. Іх дослідження розкрили основні загальні і специфічні закономірності формування особистості сліпого та слабозорого дозволили конкретизувати в теорії і на практиці задачі виховного процесу, визначити найважливіші форми і методи корекційної роботи; спрямовані на розвиток компенсаторної функції дитячого організму, на подалання різних недоліків, що виникають у зв,язку з вадами.
Також по темі:
Лікувальна фізкультура, як один із головних предметів в корекції вад розвитку
Проведення корекційних занять передбачено навчальним планом
Пропонуємо проводити етапну діагностику
Комплектація груп ЛФК в залежності від вад розвитку
