Лікувальна фізкультура, як один із головних предметів в корекції вад розвитку
Питанням планування і підбору конкретних методик і прийомів роботи з лікувальної фізкультури приділено недостатньо уваги в науковій і методичній літературі.
Особливе місце серед занять дошкільного та шкільного курсу для дітей з вадами займає ЛФК (лікувальна фізкультура), що обумовлена, перш за все, специфічним впливом засобів фізичної культури на організм дитини. Жодний з навчальних предметів, крім ЛФК не зробить такого вагомого впливу і взаємодії на рівень фізичного розвитку дитини, на стан здоров'я, на формування життєво важливих рухових вмінь та навичок, на корекцію наявних недоліків у фізичному розвитку.
Характеризуючи фізичний розвиток сліпих та слабозорих дітей, багато авторів відмічають, що втрата або порушення зору в дитячому віці в подальшому діє на динаміка фізичного розвитку у сліпих і слабозорих. Рівень розвитку відстає від нор ми. Майже протягом всього дошкільного та шкільного віку діти відстають в рості та вагі від своїх однолітків. Причому, з віком ця різниця в рості збільшується, досягаючи до 16-18 років 9-13 см. у сліпих і 5-8 см. у слабозорих.
Помітне відставання від норм у дітей з вадами відмічається і в розвитку життєвої ємкості легень. Дослідження показують, що у сліпих вони більш виражені в 10-12 років (504см3), у слабозорих - в 11-13 рокш (675 см3).
Аналізуючи рівень розвитку фізичних якостей , перш за все треба охарактеризувати рівень розвитку м'язової сили. Дослідивши рівень м'язової сили у сліпих і слабозорих дітей, ряд авторів відмічають її слабкий розвиток у порівнянні з нормою.
Так, за даними Я. І. Дуткевича (1979 р.) у сліпих школярів показники кистевої сили нижче норми нa 28,1%. По Л. Ф. Касаткіну відставання в розвитку м,язової сили у сліпих (1980,1983) дітей 8 років складає 7,3%, 9 років - 10,3%, 10 років - 11,8% і т. д. і до закінчення школи ця різниця перевищує 20%.
Підкреслюючи слабкий розвиток м'язової сили у слабозорих школярів, Р. Н. Азарян (1974), Б.В.Сермеєв (1973) вказували на дуже низький її рівень у дівчаток. Якщо у 7-8 річних різниця з нормою складала 6.5%, то вже до 13-14 років вона досягає 20,3%.
Дослідження показують, що рівень розвитку всіх форм прояву швидкості (час, рухові реакції, частота одинокого руху) у дітей з вадами значно нижчий, ніж у їх одноліток. За даними Л. Ф. Касаткіна (1983), у сліпих дітей це відставання збільшується з 14 - 4% в 8 років до 23,9% в 16 років.
Дослідження рівня розвитку витривалості показують, що у дітей з тяжкими вадами вони значно нижчі, ніж у здорових. Відставання від норми у слабозорих діітей 7-8 років складає 4,7%, до 11-13 років - 15,2%.
Відставання у дітей з вадами проявляється в показниках інших фізичних якостей, а саме - гнучкості і спритності. В показниках гнучкості вони уступають на 15%.
У сліпих і слабозорих дітей сильно порушена координація рухів. Так, відставання в координації рухів у дітей 8- 9 років складає 28,2%, а до 16 років досягає 52%.
В показниках точності просторової оцінки рухів це відставання виражається 29,5% в 8-10 pоків! 35% в 11-12 років. Ряд авторів відмічають у дітей з вадами серйозні помилки у виконанні окремих елементів кроку, ходьби, в узгоджених рухах рук і ніг, збереженні динамічної та статичної рівноваги. Навіть в природній поставі у таких дітей помітне відхилення від правильного положення тіла, постановки стопи, кута розвороту носків, симетричного розміщення частин тіла та ін.
У дітей з вадами недостатній фізичний розвиток, слабість м'язового корсета призводять до виникнення бокових скривлень хребетного стовпа, лордозів, кіфозів, розвитку плоскостопості. Якщо у дітей з нормальним розвитком порушення постави спостерігається в середньому у 29%, то у дітей з вадами цей показник складає від 41 до 51 %, а в школах для сліпих - від 50 до 80%.
Такі відхилення в стані здоров'я пов'язані із слабким фізичним розвитком дітей, малою руховою активністю і недостатнім використанням на уроках спеціальних корекційних вправ.
А. К. Акімовою (l986), поряд з порушенням постави, у слабозорих виявлено велику кількість (50,4%) деформацій стопи. Встановлено, що чим нижчий зір, тим частіше зустрічається та чи інша форма деформації стопи.
Згідно досліджень, у дітей з вадами знижується життєва ємкість легень, що, в свою чергу, призводить до захворювань opraнiв дихання і серцево-судинної системи, а слабість дихальної мускулатури та черевного пресу знижує функції внутрішнього дихання.
Літературні дані, спостереження і спеціальні дослідження показують, що у дітей з вадами різко знижується рухова активність.
Рухова активність - це сума рухів, виконаних людиною в процесі щоденної життєдіяльності (А. Г. Сухарев, 1972).
Будучи біологічною необхідністю організму людини, рухова активність забезпечує нормальний розвиток і діяльність різних його функцій і систем. Недостатність рухів (гіпокінезія) негативно впливає на стан вищої нервової діяльності дитини та вегетативні функції організму, розвиток і функціональний стан серцево-судинної та дихальної системи. Обмеження моторної діяльності впливає і на функціональні можливості м'язів і рухового апарату в цілому та на центральну нервову систему.
Недостатність рухів, що виникає у дітей з вадами протягом тижня, не може бути компенсовано лише двома уроками фізкультури.
За даними Л. А. Семенова (1985), час, витрачений дітьми на виконання рухів на уроці, складає всього 9 хвилин (20%). Тому ми особливого значення надаємо спеціальним урокам лікувальної фізкультури, де здійснюється корекційна і компенсаторна робота. Разом з тим рівень вторинних відхилень настільки великий, що не обмежується лише фізичними недоліками.
У дітей з вадами знижена можливість в оволодінні трудовими та руховими вміннями, соціальній орієнтації в суспільстві (М. І. Земцова, Ю. О. Кулагін, О. Г. Литвак, Н. Г. Морозова, М.Б. Ейдінова). Можуть виникати ряд недоліків у формуванні особистості таких якостей, як невпевненість у своїх силах, відсутність сміливості, рішучості та почуття колективізму.
Ці обставини, разом з вищевикладеними даними примушують педагогів постійно шукати ефективні засоби та методи подолання вториннних відхилень та розвитку дітей з вадами, удосконалювати форми та методи підготовки їх до самостійного життя.
Головними завданнями всіх корекційних занять в дошкільних та шкільних закладах де навчаються та виховуються діти з вадами є їх компенсаційно-корекційна спрямованність, яка здійснюється з урахуваннням таких навчальних вимог:
По-перше, всі види лікувально-оздоровчих, фізкультурних, корекційних та спортивних заходів повинні здійснювати всебічний вплив на організм дитини, сприяти укріпленню його здоров'я, правильному розвитку і в той же час корекції наявних недоліків. При цьому враховується залежність компенсаційних можливостей центральної нервової системи від загального стану организму.
По-друге, рухові вправи, що використовуються в роботі, повинні комплексно сприяти покращенню всіх ланок рухового апарату, розвивати всі якості моторики і разом з тим, вибірково впливати на найбільш виражені недоліки фізичного розвитку, які є у дітей з вадами.
По - третє, корекційна робота в спеціальних дошкільних та шкільних закладах передбачає активізацію пізнавальної діяльності дітей при оволодінні руховими навичками з метою розвитку у дітей вмінь виконувати рухи за інструкцією, контролювати правильність координації рухів, положення корпусу і частин тіла, планувати наступну моторну діяльність, давати словесний звіт про виконані рухи.
По-четверте, корекційна робота з дітьми з вадами передбачає розвиток особистісних якостей учнів: наполегливості, рішучості, взаємодопомоги, здібностей та потреб в корекційній роботі.
Необхідна комплексна взаємодія на організм дитини з боку вчителів, вихователів, дефектологів, психологів, логопедів, лікарів та батьків.
Також по темі:
Проведення корекційних занять передбачено навчальним планом
Пропонуємо проводити етапну діагностику
Комплектація груп ЛФК в залежності від вад розвитку
